Оцінка KuleshovK: 4
Сюжет: у місті, де лівоекстремістська молодь все більш жорстоко заявляє про свої права, людям похилого віку стає жити небезпечно. Їх починають виловлювати на вулицях і бити до смерті. Люди похилого віку обурені таким поводженням з ними, але от захисту і підтримки їм чекати нема від кого, тому вони змушені вести максимально непомітне життя і ховатися від агресивно налаштованої молоді. Враження: страшна і дуже неприємна книга. Приступаючи до її читання, я не прочитав синопсис і вважав, що це буде який-небудь сюрреалістичний абсурд (назва навівало такі думки) або щось схоже, на настільки популярний в латиноамериканській літературі, магічний реалізм а-ля Маркес. Але я зовсім не вгадав. Це досить реалістична і моторошна книга, в якій розповідається про те, як молодь почала боротися зі старістю. І молоді називали старих “свинями”. Їм не подобалося те, що пенсіонери не працюють, при цьому мають нахабство ходити по одній землі з ними і навіть поглядати на дівчат! Зрозуміло, що молодість гидує старістю, але читаючи про цю люту ненависть до старших, стає зовсім не по собі. І гаразд би, якби описувана радикально налаштована молодь складалася з “гастролерів”, які заїхали їх якихось інших місць, щоб розпалити цю війну. Так ні ж-автор описує, як проти людей похилого віку піднялися їхні сусіди, родичі і навіть діти! Всякого я надивився і прочитав, але все одно, читаючи, як діти готові вбити батьків тільки через те, що вони старі або навіть якщо ці діти просто не хочуть відставати від однолітків і йдуть на все, аби заслужити повагу в їхніх очах – це ж все дико, аморально, нерозумно і потворно!
Адже батьки дивилися за нами і дбали з перших днів життя – годували, прибирали, підтирали, виховували, вчили їсти і говорити, а через двадцять років молодь починає обурюватися, що люди похилого віку, які вже не можуть працювати нарівні з молодими і пішли на заслужений відпочинок, живуть дозвільно і у молодих на шиї. Невже настільки пам’ять у них коротка, невже ніяких моральних принципів у них немає? Дуже страшно читати таке. Люди похилого віку ж, в свою чергу, не вважають себе людьми похилого віку. Адже вони молоді, просто тіло починає старіти і зноситися. Компанія головних героїв називає себе “хлопчиками” і їм отже не приємно думати, що вони старіють і смерть не за горами, так ще й молодь поспішає їх на той світ відправити. І це в той момент, коли вони починають цінувати життя і, відчуваючи наближення смерті, отримати максимально можливе задоволення від життя. Але хіба в голови молоді це можна втовкмачити? Ні. Як ситий голодного не розуміє, так і молодий старого.
Процес старіння описаний дуже детально і детально. Головний герой користується вставними зубами, з кожним днем втрачає сили, все більше потребує спокою і відпочинку і втрачає інтерес до протилежної статі. Він незадоволений цим і намагається всіма силами продовжити свою молодість, але хіба з природою посперечаєшся? Він старіє, нічого з цим не поробиш. Та ще й син головного героя дорікає його тим, що той старий і іноді має нахабство показуватися на очі його друзям і іноді навіть обурюється тим, що син попросив його посидіти на стелі (в сенсі, в приміщенні під дахом) невідому кількість часу без води, їжі та інших зручностей. Здавалося б, все дуже сумно. На старих оголошена війна, ти старієш, друзі теж все старіють і ховаються від можливих нападів, син налаштований проти нього. Але, волею обставин, головний герой закохується і розуміє, що він теж любимо! Це надихає і окрилює його, дає життєвий сили.
Автор показує нам, що любов для людини дуже важлива і може стати джерелом додаткового стимулу жити, навіть якщо все інше дуже погано і сумно. Книга дуже серйозна і дійсно змушує задуматися про те, як ми звертаємося зі старими і зі старшими рідними. Адже не завжди ми входимо в їх положення і буваємо бурчимо, мовляв, старі, як же вже набридли, чому вони не можуть з одного разу зрозуміти? Ця книга дозволяє з боку подивитися на цю поведінку і задуматися. До яких наслідків це все може привести і що при цьому можуть думати люди похилого віку. Але, незважаючи на серйозність і важливість піднятих в ній тем і проблем, не все в цій книзі бездоганно. Автор частенько повторюється. Вірніше, повторюються мови і роздуми головного героя. Ми розуміємо, що він старіє, що навколо твориться жахливе, він в шоці від цього тощо. Але навіщо про це говорити десятки разів! Зрозуміло, що це все гризе і турбує головного героя і можливо автор хотів максимально достовірно донести його думки і переживання, але їх занадто, надто багато. Так само занадто велику увагу автор приділяє деталям-описам вулиць, будівель і т. п. І через перерахованого, книга стає занадто затягнутою. Трохи б підсокрити її, тоді б і ціни їй не було, а так неприємний осад від цих недоліків залишився. Але все одно книга дуже гідна, підняті в ній проблеми важливі і актуальні. Тому раджу її прочитати. На іншу латиноамериканську літературу не схоже, так що не любителям Маркеса та іншого магічного реалізму має сподобатися.

Оцінка александргребенкін: 4
Роман дуже цікавий і своєю незвичайною темою,,. Жорстка психологічна проза автора з ” палаючого континенту “змушує подумати про старих, про горезвісну” осені Патріарха”, яка наздожене кожного рано чи пізно, і яка цілком може бути зведена до злиднів, до духовного і фізичного вакууму літньої людини в кам’яних джунглях сучасного мегаполісу. Книга змушує задуматися, а це вже не мало!

Оцінка Alexandr_korotchenko: 5
Старість, як любов та ще сука. У цю компанію можна сміливо додавати ще одну фігуру-революцію. Про що, ця різка як ляпас книга? Якщо хочете це трейлер. Трейлер про фініш. У кожного такий фініш буде різним. І головний герой на цьому шоу будете ви. А глядачів буде достатньо. Глядачів буде багато. Але весь марафон до цього фінішу цим глядачам буде не цікавий. Всі чекають головного – коли хриплячи, і сильно накренившись перед падінням порвете фінішну стрічку. У цьому випадку-не червону, як на спортивних змаганнях, а чорну.
Книга не про старість. Про ставлення до старості. Про ненависть до старості. І як огидно виглядає ця ненависть, коли ви молоді. Ви бадьорі, рожевощоки, в вас вирують гормони, ідеї, амбіції. Але жахливо дурні. Молодість вона енергійна, але дурна. У неї міцний лоб, і залізні м’язи. У молодих на фінішах – натягнуті червоні стрічки, там інші пріоритети і зарубки. Але, виявляється все що пов’язує молодість, це виявляється пасткою. У деяких випадках капканом. І вона може видати дуже поганий жарт, коли ви будете знати що на фініші у вас, в цей і останній (тут не працює слово – крайній) момент чорна стрічка.
Цілком можливо, полювання на свиней десь відбувалася на цих бунтах і революціях. Адже всі ці революції, це варіації війни. А війна, як відомо-справа молодих (поки молодих).

Оцінка Ku4a: 5
Написано в рамках гри ” невимовні промови…”
Ця книга подіяла на мене, як ушат води. Ти починаєш читати, і все начебто добре і цілком вкладається в звичні рамки, і тут бац! бац! бац! Це незвично. Це свіжо. Це талановито. Чим більше книга відкривається, тим більше розкривається перед тобою і її назва, і ти буквально падаєш і падаєш в цю безодню, якою воістину є Латиноамериканська література.

Оцінка mercury: 4
До читання латиноамериканської літератури я завжди приступаю з деяким трепетом і особливими очікуваннями. Вона досить складно сприймається, здається, що події відбуваються ніби уві сні і бачаться крізь дим сигарети.
Спочатку я ніяк не могла вловити сюжет і вибудувати в ланцюжок події, що відбуваються. Але нарешті вони стали складатися в єдине ціле.
В описуваному в книзі світі немає місця літнім. Ведеться запекла боротьба, винищення, залякування, знищення всіх, у кого є пара сивого волосся на скронях. Немає поваги, немає честі. Тільки знищення і страх. Ті, кого називають молодими і володіють честю, нещадно хочуть позбутися старшого покоління. Чи це не жахливо?
Боятися. Не виходь на вулицю. Там небезпечно. І не висовуйся незважаючи ні на що.
Книга прочитана в рамках II туру ТТТ 2015

Оцінка innashpitzberg: 4
Здається, він вперше зрозумів, чому говориться, що життя є сон; коли довго живеш, події твого життя, як образи сну, неможливо нікому переказати, тому що вони нікому не цікаві.
Про життя і смерть, старіння і дружбу, відносинах між чоловіком і жінкою, відносинах між людьми в манері яскравого і образного магічного реалізму.
Зроблено дуже добре, сильно, деякі місця просто дивовижні.
Це не Борхес, який для мене на першому місці був і, думаю, назавжди залишиться, і навіть не Маркес (я знаю, не всі люблять Маркеса, але я його люблю). Але це теж дуже добре. Для мене багато значить, коли душі боляче, а ще, коли хочеться розсмикати на цитати. І того, і іншого, тут було предостатньо.

Оцінка Risha7: 5
Свині-це люди похилого віку, які набридли своєю присутністю. Егоїсти, нечупари, ненажери – такі вони на думку радикальної молоді. Деякі люди похилого віку настільки знахабніли, що просто провокують, знову ж таки, на думку тієї ж молоді. Чи не час розправитися з ними, або, принаймні, з деякими з них. І починають розчищати ряди.
Але все це на задньому плані оповідання (до пори), а основне – повсякденна, буденна старість. І це дуже сумно, тому як страшно і сумно. Згасають реакції, стає важливим строгий, впорядкований ритм життя, коли навіть смір давнього друга не викликає сильних емоцій, а хочеться піти до себе в нору і поспати. І тільки любовні відносини здатні трохи вдихнути життя. Примітно, що так званому старому немає ще й шістдесяти. Однак він відчуває себе старим і нарікає: “у старості все негарно і смішно, навіть страх смерті”. І він правий. Ось тільки від чого залежить відчуття себе старим? Не тільки від відчуття фізичної немочі, а й від відсутності перспективи.
Сумна книга. Відчуття самотності старості непередаване.

Детальніше на livelib.ru:
https://www.livelib.ru/work/1001604858-dnevnik-vojny-so-svinyami-adolfo-bioj-kasares