Вступ
Козацька революція 1648-1649 рр.
«Збудоване руками можна руками й зруйнувати».
«Ляхи запхали нас у міх, але не зав’язали».
«Східні креси» Речі Посполитої у вогні.
«Військо наше розгромлене й розбите вщент».
«Рідко хто в тій крові у той час рук своїх не умочил».
«Перина», «Латина» і «Дитина» й інші невдачливі «пани-пилявчики».
«Все, що живе, вирушило в путь».
Аби «нам паном і царем был».
У виборі найменшого зла.
«Мойсей Руський, спаситель, освободитель і визволитель народу з лядської неволі»
«Не стане мені більше нога жодного князя й шляхотки в Україні».
Чому цар «їх, православних, від милості своєї відганяє і в нашому розоренні не хоче ратними людьми допомогти»?
«Все, що живо, поднялося в козацтво».
Піррова перемога Радзивілла під Лоєвом
«Перший цвіт польської шляхти був стертий рукою ворога».
«Гаразд, королю, мовиш!»
«Бодай Хмеля Хмельницького перва куля не минула».
«Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі».
«Проклята справа», або Рубікон у Красному
«Був ранок. Був туман. Було сто тисяч війська».
«Неуважний полковник» чи «відважний лицар»
«Безбожні єретики церкви Божі попалили».
«Олена Прекрасна» української історії:
«Прийшов кінець такому сатані».
Писаний кров’ю Білоцерківський мир
Програно битву, але не війну.
Кривавий козацький батіг у битві під Батогом.
«Якщо Вашій Милості не хочеться поріднитися зі мною добровільно, то маємо достатньо війська, аби силою змусити це зробити». Родичання гетьмана з молдавським князівським родом
Кров, багнюка й зрада Жванецької кампанії 1653-го
Переяславський вибір 1654 р.
«Гетман будет в братстве не так, как крымской хан; не будем тесноты никакие чинить»
«Чтоб их не отпустить в подданство турскому салтану или крымскому хану». Українське питання в рішеннях Земського собору 1 жовтня 1653 р.
«Государево дело делать во всем по ево, государеву, указу».
Скільки ж рад відбулось у Переяславі 8 січня 1654 р.?
«Государь вольностей у вас не отимает».
«В начале изволь, Твоє Царское Величество, подтвердити права и вольности наши войсковые, как из веков бывало в Войске Запорожском»
«Указал государь, и бояре приговорили: быть так по их челобитью». Договір 1654 р.
Світ після Переяслава. Війни, змови, зради й коаліції.
«Гетманство запорожское, шляхетство и староство, которое твоей милости в Украйне полюбитца».
Пригадуючи «ті всі великі часи, коли могли хліб і сіль разом їсти, як брат з братом». Дипломатична боротьба за Крим
«Білоруський фронт» російсько-польської війни за Україну
«Не можна було розгледіти, кого рубали: хто наш, а хто ворог».
«Доки козацька шабля зайшла, доти також мусить бути й козацьке панування».
«А без воєвод в черкаських городах бути негоже».
«Медовий місяць царської вірності закінчився»?
Перший план поділу Речі Посполитої та участь у ньому України
«Сміливим Марс допомагає». Сподівання та тривоги кінця 1650-х
«Скоро вітатимемо Вас у Варшаві».
Білорусь у складі Української держави
«А царська де величність над ним, гетьманом, і над усім Військом Запорозьким вчинив був немилосердя своє»
Гетьман помер — нехай новий гетьман?
Гетьманувати «за» чи «проти» царя?
Протигетьманська опозиція в Україні та Москва: взаємодія заради чого?
«Коло куф горілчаних засівши, вже не сподівалися відміни своєму щастю».
«Козаки хочуть собі бути Голландією чи Швейцарією».
«Ти зі смертю приїхав і смерть мені привіз».
«Густо поля встелили трупом і рідко хто втік до табору».
Війна берегів. Пролог початку 1660-х
Чи можна увійти двічі в одну й ту саму річку? Переяславська рада 1659-го
«Всегда от старшини и полковников был поносимый и стужаемый».
Слободищенські жахіття Хмельницького
«Люди близькі, а в недалекому минулому — товариші по борні».
«І старшина, і козаки, і чернь хитаються, а говорять, хто буде в силі, того де і ми, Черкаси».
«Розумний і статечний» Сомко, впливовий Золотаренко чи «цікавий у річах» Брюховецький?
«Берегти накріпко, щоб Брюховецького не втратити, а він насправді вірний».
«А старшини жупани кармазиновіе на серяги миняли».
«Буде все так, як було при Виговському».
«Через одні ворота впускали поляків, а через інші — московітів».
«Ніколи ще Україна не палала таким страшним бунтом, як тепер».
Гетьман, воєвода, сенатор і «промотор всіх нинішніх бунтів в Україні».
«Ныне на Украйне… ничего доброго нет, всяк в свой нос думает».
«Хочу на Москві одружитися». Загравання гетьмана Брюховецького з царем і його наслідки
«Бачити пресвітлі царські очі».
Контроверсії епохальних Московських статей 1665-го
Аби «де его государ пожаловал, не женя, не отпущал».
«У нас де в предках бояр не бувало».
«А то де толко за гетманом и дела, что ведми зжот».
Війна берегів. Трагічна розв’язка 1670-х
Давид проти Голіафа.
«Усім козакам некорисний Андрусовський торг»
«Мова йде не про ремінчик, але про цілу шкуру нашу».
«Забит правильно».
Глухівський компроміс 1669-го
Османський еялет на землях України в часи правління короля-українця
Швидкоплинна переяславська велич гетьмана 1674-го: ціна возз’єднавчої авантюри Івана Самойловича
Іван Сірко, яким ми його не знаємо:
«Паде, паде Украйна тогобочная малоросийская… аки Вавилон».
У відблисках козацької слави. Гетьманат наприкінці XVII — початку XVIII ст.ст.
«Ще перо на трактатах не висохло, а лівобережний гетьман перейшов на Правобережжя».
«Золотий кафтан на соболях»,
Іван Мазепа — життя «за» царя
«Населення Козацької України живе у добробуті й приспівуючи»
Чужа війна.
«Диявол його сюди несе. Всі мої плани перевернув».
«Братія, прийшла наша пора».
«Этот очень хитер, может Мазепе уравниться».
«Изменническое гнездо разорено и искорено!»
«Тріщать, бряжчать шаблюки голі, грім із гармат заклекотів».
Катастрофа під Переволочною
Не допустити корупції в Україні.
«Це той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала.» Лівобережжя як поле реформаторських експерементів Петра I та його наступників
«У Івана — плахта, а в Насті — булава»?
«На их место определить добрых и верных».
«Не Мазепа проклятий Іуда, а нинішній гетьман проклятий Іуда, що не стоїть за Украйну і москалі її розоряють»
«Слинного сала по розсмотренію».
«От Полуботка правленню надлежащему быть я не надеюсь, ибо он совести худой»
«Вот я вас согну так, что и другие треснут».
«Как всем известно, что со времен первого гетмана Богдана Хмельницкого, даже до Скоропадского, все гетманы явились изменниками»
«Знаю, що мене, за московським звичаєм, чекають кайдани».
Золота осінь козацької державності.
«Гетьману надалі бути не мислиться, а бути Правлінню в шести персонах».
«Москалики-соколики, поїли ви наші волики, А вернетесь здорові — поїсте й останні корови».
Пастух, президент Академії наук, гетьман, граф і камергер. Неймовірна гра долі Кирила Розума
«Ты Великая, а я Малая, живем в смежных странах».
«Коли в Малоросії не буде гетьмана,